You are viewing [info]tasya003's journal

May. 5th, 2008

крізь вікно

Песня, которая не идет с головы...

 

 

Всем нашим встречам разлуки, увы, суждены.

Тих и печален ручей у янтарной сосны.

Пеплом несмелым подернулись угли костра.

Вот и окончено все, расставаться пора.

Припев:

Милая моя, солнышко лесное,

Где, в каких краях встретишься со мною?

Крылья сложили палатки - их кончен полет,

Крылья расправил искатель разлук - самолет.

И потихонечку пятится трап от крыла...

Вот уж, действительно, пропасть меж нами легла.

Припев.

Не утешайте меня - мне слова не нужны.

Мне б разыскать тот ручей у янтарной сосны.

Вдруг сквозь туман там краснеет кусочек огня,

Вдруг у огня ожидают, представьте, меня.

Припев

Mar. 26th, 2008

відверто

Давайте просто делать тишину...

Странный день сегодня…

Благодаря Кате Мо, понимаю, что мне не хватает легкости.

А просматривая видео с КИ я плакала. Как тяжело, когда не хватает легкости… Когда все останавливается, и ты начинаешь погружаться, зарываться на том месте где стоишь…

 

И … моему другу…

Прими мои соболезнования… очень сожалею, что не могу находиться в тяжелую минуту рядом с тобою… и обнять…

Mar. 8th, 2008

відверто

свято

Саме щире побажання на 8 березня... до сліз близьке... Дякую...

хотів побажати тобі,а нікому іншому того,чого,мало хто побажає і навряд чи зрозуміє про що я..я хочу,щоб твій крик душі був почутий!хочу,щоб усмішка твоя радувала не тільки мене,а тіло його не дало і натяку на звичне,буденне...я хочу,щоб тобі було приємно гуляти під дощем,і ти так же раділа йому,як я!щоб араби і інші чурки  тебе не діставали!а ноги твої завжди були в теплі!!!щоб,дивлячись у дзеркало,ти бачила не тільки себе,а того,хто буде завжди поруч..я бажаю тобі квітів і сюрпризів,і надії на краще майбутнє!!!

Feb. 17th, 2008

в космосі

как я не умею говорить о самом важном

потеряла себя. не чувствую. 
Для того, что бы почувствовать себя, необходимо общение с другими людьми...
Помню сон... мы сидим в большой аудитории в морф. корпусе.... там участники нашего супервизионного проекта... и тут я начинаю понимать, что все эти голоса - это мои голоса, которые отображают внутреннюю меня... что все взаимосвязано.
Я стала аморфной автономной системой, и мне плохо. Нет, вродя бы я относительно нормально чувствую себя на физическом уровне, и внутренне непонятно спокойно... но я не чувствую этого "внутренне"...я автономная система, и мне никто не нужен... такое страшное смирение с тем, с чем я бы в жизни не смогла бы смириться... эта автономность какое-то большое зло, порожденное моими руками для себя самой...

Я молчу... я постоянно молчу, мне уже и не хочеться говорить...  убить бы себя за это...
за свое редкосное умение впадать в крайности... а потом выпадать из одной крайности в другую...
все таки отношения "между" очень важны. Для меня особенно. А я не позволяю себе этого. Я жду . Я напрастно жду. Знаю, но продолжаю ждать. Как изощренно я себя наказываю... всем...

Feb. 10th, 2008

ч/б

набридло...

Ти думаєш, то реально пережити???

Дурю чи не дурю я себе… це питання останніх 3-4 років… довго, зараз це здається нестерпно довго…

Може тому що життя було занадто коротке до цього… а так, як все попало на ці 3-4 роки…саме яскраве і не повторне…

Може просто зненавидіти тебе? Та хіба я можу зробити це? Авжеж ні, принаймні не з тобою…

Jan. 22nd, 2008

крейзі

(no subject)

Ніколи не любила пусті фільми романтичні комедії.
Але настрій сьогодні був саме на таке. Виключивши американський фільм про буддизм, включила не менш американську романтичну комедію. Не витримала великого змісту мабуть... Останнім часом все більше хочеться втекти від реальності, але...
Може всі нормальні люди і сміялися при перегляді ... а мені пів фільму плакати хотілось...
А потім вимкнула і почала слухати Дельфіна... Мало реальності навколо... майже не відчуваю її в середині...
Я знаю, що тікати марно, я вже майже залишила цю божевільну ідею... майже.

Jan. 17th, 2008

крізь вікно

Голова в облаках

Голова в облаках…

Рано или поздно все заканчивается…

Хочу много свеч…и тепла…потому что плед уже не согревает…

Скучаю... тяжело не скучать, особенно после таких фильмов, которые пробуждают…

Или побуждают…

Чувства, я устала с вами бороться… но не знаю как начать дружить…

По ту сторону баррикад , эта война уже обессилила…

Я снова начинаю какие-то дела .. много-много дел, но не заканчиваю…

Можно стать сильнее, от этого я точно никуда не убегу…я даже непременно так и сделаю…

Но… объятия, поцелуи…любовь…я скучаю за этим…